На майдані віськкомату
вже зібрались новобранці,
проводжають їх в солдати
молоді дівчата й хлопці.
Чути музику та співи
біля нащих новобранців,
і веселі і щасливі
всі вони кружляють в танцях.
Там сміються, а там плауть
за своїх близьких, коханих,
а там лише щастя зичать
своїм рідним та жаданним.
Васька-брат, бере акорди,
витанцьовують дівчата,
а від хлопців чути жарти
й лише трусяться в азарті.
Брат від прийнятої дози,
посковзнувся на коліно,
лише пальці на морозі
все ще грали на відмінно.
Хтось ридав, хтось веселився,
без кінця хтось танцював,
хтлсь тверезий. хтось напився,
я ж на інше й не чекав.
Так було все це незвичне,
так було це в перший раз,
ніби в серце щось колюче
я отримав на цей час.
Я стояв та все дивився
як до війська проводжають,
та з"явилась якась заздрість,
що коханої не маю.
Чи то гірше, чи то краще,
що я сам іду в солдати,
по мені ніхто не плаче,
тільки моя рідна иати.
Згодом хтось із військкомату
дав команду новобранцям,
що б в військовому повіті
стали струнко на повірці.
Проводжаючі принишкли,
помахали нам руками,
ну, а потім, з новим вихром
нас покинули з піснями.