*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr/)
...І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастілій — просто. На Сенатську.
А от до тебе — я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово — «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться, як люстра.
І чутно гомін тополиних трас... .
*** (вольный перевод П.Голубкова)
...Не удивляйся, что приду «по-братски» я.
Мне побороть ведь надо еще страх.
На штурм Бастилий - просто. На Сенатскую.
А вот к тебе - не знаю даже как.
Я отбивалась гордостью и грустью,
Я защищалась далью, как щитом.
Как долго шла к тебе я, как не шустро,
И тьма еще тревог, сомнений в том!
Прими мою истерзанную душу,
Пойми, прости мой безразмерный страх.
Дай хоть на миг забыть мне слово «нужно» -
То, первое «для взрослых» в букварях.
Мне без тебя печально среди «людства».
Не до себя уж «людству», не до нас.
А груша-дичка светится, как люстра.
И слышно говор тополиных трасс ....