Удушливой волной – любовная простуда.
Багряная листва на изумрудном блюде.
Остывших слов полет, озябшие аллеи…
Осенний холодок царапается в двери.
Под медленный фокстрот танцует бабье лето.
В заплаканном окне – туманные рассветы.
Бродяга ветерок с берез фату срывает,
И журавли плывут по небу нотной стаей.
Божественный Покров дарует нам спасенье.
Останешься в душе безмолвной серой тенью.
Колючие слова, косые стрелы взглядов.
Надежда и Любовь – за каменной оградой.
Лети кленовый лист – предвестник листопада.
Мозаика судьбы раздроблена на дни.
Не окликай меня... Осеннею прохладой
Останусь на губах. Прости и не брани.
19 сентября 2018 года
НЕ ОКЛИКАЙ МЕНЕ…
Любовний нежить – стан задушної застуди.
Багряний лист упав на зеленаве блюдо.
Слів захололих лет, алеї сумно-сині…
І дряпається в дім незатишність осіння.
Вповільнився фокстрот у бабиного літа.
Туманний сонця схід в вікно вологе влито.
Блукалець-вітерець з беріз фату зриває,
І в небі журавлі пливуть, мов нотна зграя.
Божественний Покров дарує нам спасіння.
Безмовною в душі ти залишишся тінню.
Колючість гострих слів і поглядів стикання.
Паркан огородив Надію та Кохання.
Летить кленовий лист – провісник падолисту.
Мозаїка судьби – миттєвостей дари.
Не окликай мене… Я ніби осінь млиста
Залишусь на вустах. Прости і не свари.
____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна