Чому Мати… Пречиста,
В іконах…, ридає?
Чому посивіла коса …?
Тече по щоці, безперервно,
Пекуча, від горя, сльоза…
Краплини солоні…
Стікають в струмочки…,
В тій жалобі - створилась ріка!
Бо навпіл розірване серце…,
А з ним… - Україна Свята!
Біль в тих очах…, і безмежна скорбота!
Як же так…, Україно, моя???
Там «діти» твої…,
Продають за «долари» -
Віру батьків…, і Христа!
Розбрат крокує...! То може вже годі?
Боже Святий!!! Захисти…!
Бо під гаслом - «спасіння країни»,
Хочуть безбожні «сліпці»,
Душу та єдність цілого народу !!!
Роздерти…, в маленькі шматки…
Радіють «друзяки»…, й холопи без роду,
Нарешті здійсниться… - їх давня мета:
«Захлинеться Русь…, у кривавім розбої…!
І щоб ЗЛО оселилось… -
На схилах Дніпра…»
Чому Мати… Пречиста ,
В іконах…, ридає?
Чому посивіла коса …?
Тече по щоці, безперервно,
Пекуча, від горя, сльоза…
Бо є Віра одна…,
І одне, перед Спасом, Хрещення,
Заповіт на майбутні віки…!!!
В тім православ’ї єдинім…, як кремінь,
Стояла, завжди, наша Русь - Батьківщина!
За те і моліться…, всі люди й старці…,
Хто, в благочесті своїй, в чистоті…,
За наш Рід, за спасіння його…,
По Слову від Бога…,
Життя покладе…, на Хресті!
18 вересня, 2018 рік