Щось ся стало в тім світі, де зняли Христа...
Щось страшне для людини з сумлінням...
Той, хто мав би жаліти - потворою став...
А потворний - несе просвітління...
За слова паперові весну продають...
Орендують серця і легені...
Надто мудрих вбивають...
Розумників б’ють...
Вірять в пристрасті, злі і шалені...
Ті, що зранку всміхалися, нині з ножем
намагаються вдарити ззаду...
А з раніше й на мить неприйнятних нікчем
ти отримуєш стежку до ладу...
Небезпечні - рятують...
Звичайні - здають...
В добрих намірах - зрада найближчих...
Теплий шепіт маскує холодную лють...
Світ, що зверху, зника трохи нижче...
І усе б то нічого, та бідна душа
вже не знає, чого ж їй бажати!..
Чи то трохи неволі у ритмі вірша?..
Чи фантазій, що кличуть за грати?..