Загубив те, що мав, що знайшов не зберіг,
а моя голова вже вся біла як сніг,
не потрібно мені, що колись загубив,
тільки серце болить, що так мало зробив.
У саду соловей, все співає пісні,
я ж не знаю того, скільки жити мені,
тільки в лісі зозуля все ще може сказати
скільки ще мені жити,чи пора вже вмирати.
Соловейка в саду, часто сич заміняє,
він про інше життя, вже мені заявляє,
покричить і летить десь до іншого саду
мабуть, там з усіма він веде свою раду.
Може все це обман, чи велика помилка,
чи піду ще колись, на дорожню розвилку,
подивитись на степ, на широку дорогу,
якщо будуть міцні, на той час мої ноги.