Перед собою кожний раз
тебе я бачу всі роки,
про тебе думаю весь час,
про згаслі всі наші зірки.
Тебе одну завжди любив
і у ві сні і наяву,
де б я не був, чи не ходив
лише тобою я живу.
А доля в кожного всоя,
немов коротка й довга нива,
і ти давно вже не моя,
а чи була тоді щаслива?
В твоєму я живу полоні
і у ві сні і наяву,
вже побіліли мої скроні
а я тобою все живу.