***

Перевод стихотворения Иосифа Бродского с русского на украинский...
Привожу здесь текст оригинала и перевод.

Иосиф Бродский

Мне говорят, что нужно уезжать.
Да-да. Благодарю. Я собираюсь.
Да-да. Я понимаю. Провожать
не следует. Да, я не потеряюсь.

Ах, что вы говорите — дальний путь.
Какой-нибудь ближайший полустанок.
Ах, нет, не беспокойтесь. Как-нибудь.
Я вовсе налегке. Без чемоданов.

Да-да. Пора идти. Благодарю.
Да-да. Пора. И каждый понимает.
Безрадостную зимнюю зарю
над родиной деревья поднимают.

Все кончено. Не стану возражать.
Ладони бы пожать — и до свиданья.
Я выздоровел. Нужно уезжать.
Да-да. Благодарю за расставанье.

Вези меня по родине, такси.
Как будто бы я адрес забываю.
В умолкшие поля меня неси.
Я, знаешь ли, с отчизны выбываю.

Как будто бы я адрес позабыл:
к окошку запотевшему приникну
и над рекой, которую любил,
я расплачусь и лодочника крикну

Мені казали-час вже шлях тримать
Так-так. Я вдячний вам. Та знайте, я збираюсь...
Все зрозумів. Не варто сумувать
Я на дорогах власних добре знаюсь!

Сказали ви: навстріч далека путь
Чи знайдеш ти те місце, де спинитись?
Полиште сумніви та зрозумійте суть:
Покаже доля, де мені лишитись.

Так-так. Піду. Навіщо мені жаль?
Як час прийшов, то кожен розуміє
Бліда зимова зболена зоря
Понад вітчизною уперто пломеніє.

Усьому край. Чи сперечатись час?
Прощатись би, потиснувши сперш руку.
Все відійшло. Попереду мій шлях
Все так, як є. Я вдячний за розлуку.

Неси таксі мене у рідній простір мій
Неначе я адресу забуваю.
У мовчазні поля мене неси
Ти знаєш, я вітчизну полишаю...

Неначе я адресу вже забув:
Я у вікно стмяніле поглядаю...
Біля ріки, яку колись любив
розплачуюсь та човнаря гукаю.