Високі поверхи, кохання без кордонів,
Блакить твоїх очей і зоряний туман,
І всюди чую я пророчі лаврські дзвони,
В тобі ввижається далекий вічний край.
Красиві жести і приреченість на щастя,
Твій розум осяйний та волелюбний світ,
Дай знову підвестись. Дай серденьку не впасти
В глибоких дивних снів гіркий купальський цвіт.
Високі поверхи, кохання без кордонів,
Безмежність ніжних снів та розуму політ...
Кохання - це клейнод. Його ношу резонно,
Щоб відрізнитися і здивувати всіх.
(с) Марина Чиянова