СО ВРЕМЕНЕМ НАЕДИНЕ
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina , http://www.stihi.ru/2016/12/25/1169
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
=================================== СО ВРЕМЕНЕМ НАЕДИНЕ
=================================== Нина Плаксина
=================================== Памяти Вячеслава Афанасьевича.
=================================== Мне с ветром к морю – по дороге,
=================================== К закату дня – верней вдвойне.
=================================== Песок шуршит, летит под ноги,
=================================== Стихи теснятся, льнут к волне.
=================================== Проходит парочка со смехом.
=================================== Но берег дышит тишиной…
=================================== Да. За плечами – годы шлейфом,
=================================== И ты, и голос твой родной.
=================================== С тобою жизнь прошла надёжно.
=================================== Судьба наполнена детьми…
=================================== Ушёл спокойно, осторожно,
=================================== Сказал лишь: «Сигарет возьми»…
=================================== Их раскурили на поминках…
=================================== Ты заказал их сыновьям?
=================================== Дымок тянулся паутинкой
=================================== От них к соседу и друзьям.
=================================== Воспоминанья у могилы –
=================================== Потерю кутали слова…
=================================== А на руках синели жилы,
=================================== Свеча. Седая голова.
=================================== Синеет море рядом, милый,
=================================== Оберегает твой покой.
=================================== Скажи, родной, где взять мне силы,
=================================== Чтоб молча слышать плеск глухой.
=================================== Шутил ты, что на две пятёрки
=================================== Прожили мы – пятьдесят пять.
=================================== Молчишь. Придумай отговорки…
=================================== Как мне одной теперь шагать…
=================================== Подарки: ты мне – Крым и море,
=================================== Тебе я – снасти и рюкзак.
=================================== «Мой лучше!» – ты шутливо спорил.
=================================== Ушёл… один. Зачем же так…
=================================== Да, времени прошло немного,
=================================== С ним говорим наедине:
=================================== Мне с ветром к морю – по дороге,
=================================== К закату дня – верней вдвойне.
=================================== 24 декабря 2016 г.
=================================== http://www.stihi.ru/2016/12/25/1169
=================
З часом наодинці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Пам'яті В'ячеслава Опанасовича
Мені до моря – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі,
Яка, знесилившись від прози
Життя, … –
благає про вірші.
Пишу про те'бе.. – сумно трохи,
Бо ніби час навкруг змертвів.
А за плечима – шлейфом ро'ки,
І ти, і рідний голос твій…
З тобою так було надійно,
Я пам’ятаю кожен крок…
Пішов … довірливо, спокійно…
Спитавши: «Ві'змеш цигарок?»
Так… їх на по'минках курили... –
Сусіди, друзі та сини.
Димок здіймався, наче крила
Чайок .. – прозоро-неземних.
У згадках: цвинтар та могили;
Утрату кутають слова;
Холодні руки, сині жили;
Твій хрестик; сива голова.
Синіє море… – поруч, милий,
Оберігає сон прибій…
Скажи, де взяти стільки сили,
Щоб подолати в серці біль?
Ти жартував: на дві п’ятірки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдесят! –
Були ми разом.
Згодна… тільки…
У серці й досі квітне сад…
Твій вірш згадала: «Море, шторми,
Весь Крим дарую! – ти свята:
У тебе янгол спить на шторі..»
Пішов… за ним. Навіщо ж так…
Душа, знесилившись від прози
Життя, … –
благає про вірші.
Мені до те'бе – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета
============
С ударениями
=================
З ча'сом наоди'нці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысо'йлов)
***
Па'м’яті В’ячесла'ва Опана'совича
Мені' до мо'ря – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі',
Яка', знеси'лившись від про'зи
Життя', … –
блага'є про вірші'.
Пишу' про те'бе.. – су'мно тро'хи,
Бо ні'би час навкру'г змертві'в.
А за плечи'ма – шле'йфом ро'ки,
І ти, і рі'дний го'лос твій…
З тобо'ю так було' наді'йно,
Я пам’ята'ю ко'жен крок…
Пішо'в … дові'рливо, спокі'йно…
Спита'вши: «Ві'змеш цигаро'к?»
Так… їх на по'минках кури'ли... –
Сусі'ди, дру'зі та сини'.
Димо'к здійма'вся, на'че кри'ла
Чайо'к .. – прозо'ро-неземни'х.
У зга'дках: цви'нтар та моги'ли;
Утра'ту ку'тають слова';
Холо'дні ру'ки, си'ні жи'ли;
Твій хре'стик; си'ва голова'.
Сині'є мо'ре… – по'руч, ми'лий,
Оберіга'є сон прибі'й…
Скажи', де взя'ти сті'льки си'ли,
Щоб подола'ти в се'рці біль?
Ти жартува'в: на дві п’яті'рки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдеся'т! –
Були' ми ра'зом.
Зго'дна… ті'льки…
У се'рці й до'сі кві'тне сад…
Твій вірш згада'ла: «Мо'ре, што'рми,
Весь Крим дару'ю! – ти свята':
У те'бе я'нгол спить на што'рі..»
Пішо'в… за ним. Наві'що ж так…
Душа', знесили'вшись від про'зи
Життя', … –
блага'є про вірші'.
Мені' до те'бе – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі'.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета