У праведного апостола Якова были активы в промышленном производстве,
виноделии, ресторанном бизнесе, дизайне и садоводстве.
Он спорил с Богом, говорил с Сатаной.
Пугал: все закончится глобальной войной.
Мы кричали ему: Яков, ну, хватит ныть.!
Получим, что заслужили, будет, чему положено быть.
Исполнятся все проклятья, сбудутся все прозрения.
Положись на пророков и новое поколение.
Айда, Ребе, с нами, будем по рельсам катиться.
Ночные вокзалы пахнут смертью, пахнут корицей.
Женщины ложатся спать с духами на иконах.
Давай выбираться отсюда в товарных вагонах.
Грузи в них, Яков, свою паранойю
за черным измученным Сатаною.
Пропащие души не суди строго.
Куда нас вывезет железная наша дорога?
А он отвечал: Я и сам-то хренею!
Дети расплатятся за мою шизофрению.
Цветы в горячей степи, кладбища вдоль дороги -
когда-то все вспомните, если успеете унести ноги.
И предупреждал: смерть сжирает все, что метит.
Над растерзанными беженцами светит желтый месяц.
Пусть архангелы трубят над приграничными городами,
наша совесть просыпается только за блокпостами.
Айда, Ребе, с нами, будем по рельсам катиться.
Ночные вокзалы пахнут смертью, пахнут корицей.
Женщины ложатся спать с духами на иконах.
Давай выбираться отсюда в товарных вагонах.
Грузи в них, Яков, свою паранойю
за черным измученным Сатаною.
Пропащие души не суди строго.
Куда нас вывезет железная наша дорога?
с украинского перевел А.Пустогаров
Праведний апостол Яків мав активі в будівництві,
Виноробстві, рестораторстві, дизайні, садівництві.
Не погоджувався з Богом, розмовляв із Сатаною,
Говорив що все завершиться глобальною війною.
Ми кричали йому, Якове, чого іще боятись?
Буде те, що заслужили, сталося що мало статись,
Збудуться усі прокляття, справдяться усі прозріння,
Покладайся на пророків і молодше покоління.
Рушаємо, Ребе, нічною залізницею –
Вночі вокзали пахнуть смертю і корицею.
Жінки лягають спати з духами-іконами
Давай вибиратися товарними вагонами.
Вантаж у вагони свою параною,
За чорним утомленим Сатаною,
Пропащі душі, спотворені лиця,
Куди нас вивезе наша залізниця?
Але він відповідав нам: я і так завжди радію,
Діти мають відповісти за мою шизофренію.
Польові гарячі квіти і старі могильні плити
Все згадаєте колись якщо устигнете звалити.
Але він застерігав нас: смерть зжирає все що мітить,
Над розтерзаними біженцями світить жовтий місяць.
Хай архангели сурмлять над прикордонними містами
Наша совість прокидається лише за блокпостами.
Рушаємо, Ребе, нічною залізницею –
Вночі вокзали пахнуть смертю і корицею.
Жінки лягають спати з духами-іконами
Давай вибиратися товарними вагонами.
Вантаж у вагони свою параною,
За чорним утомленим Сатаною,
Пропащі душі, спотворені лиця,
Куди нас вивезе наша залізниця?