Весь світ – із клітинок, ми всі – із клітинок, ми всі:
побачити це не удасться, лише зрозуміти
можливо, – це квіти, я – той, хто дарує ці квіти
коханій, і навіть кохана – в дівочій красі.
І величне це неповторне людське відчуття,
коли проти ночі ти можеш тихенько сказати:
«Клітинкою кожною хочу тебе відчувати...», –
і скласти зі слів, мов з клітинок, – любов і життя...