Ти була Попелюшкою із двома дітьми.
Не губила черевичок, але ніжка – гарненька.
Оскільки, «відьма» – коротше, ніж «моя маленька»,
принц щоразу казав, що ти – відьма.
На городі твоєму гарбузів – багато,
але жоден не став і візочком дитячим.
Чарівниці не чули, що як жінка ти плачеш,
бо звикли, що ти – смієшся як мати.
І сміялися діти, і виросли гарні.
Ти в них вірила щиро, а не в казку гарбуза...
Виявилось, що ти – не відьма, не Попелюшка, а Муза.
І потрібен тобі не палац, а книгарня...