А у небі місяць, як хто шовком вишив.
Я покину місто, як мене ти лишиш.
І піду у поле, де волошки в житі.
Як мене ти лишиш, як я маю жити?
Правда очі коле, ніде правду діти.
Там у небі місяць, а у полі - квіти.
А у мене в серці - не згаса кохання.
Серце моє, серце, мов зітха в останнє.
Сумно суне хмара в полі вечорова.
Чом зітха дівчина, ясна й чорноброва?
Чи не має стрічки - в коси почепити?
Чи не має долі - чи кого любити?
Як на берег вийду, хвилі заспівають,
Я вклонюся вітру, хай усюди знають,
Хай у синє море лине моя туга,
Що у сьому світі я не маю друга.
А у небі місяць, як хто шовком вишив.
Я покину місто, як мене ти лишиш.
І піду у поле, де волошки в житі.
Як мене ти лишиш, як я маю жити?