На даху
(переклад з Timothy Steele)
На світанку займаються чорним вогнем тротуари.
Над бруківкою - жар. Видихає задушливо ніч.
В темних вікнах хвилюються тюлі, мов білі примари.
І танцює фасадами морок зі світлом опріч.
Автокрани ж задумались насамоті
З багажем у єдиній руці.
Звідси видно, як зводять до неба обличчя будинки,
Як антени, єднаючи мокрі блискучі дахи,
Мерехтять від дощу, наче срібні тонкі павутинки,
І над містом літають подекуди тіні птахів.
Поміж темних калюж залишають сліди
Невеликі смішні голуби.
В центрі ж міста пронизують срібний туман хмарочоси.
Новомодний і щонайстрашній, здіймається банк.
Все росте і росте його обсидіановий обрис,
П'ятдесят поверхів стуменіють зорею світанку.
А в самотньому ліфті стоїть чоловік,
Вимиваючи вікон потік.
Недалеко - на схід - простягаються чорні причали,
Там закінчує зміну замучений сонний загін.
Біля доків стоять вантажівки з далеких вокзалів,
Набираючи швидкість, щоб вкотре покинути дім.
І від вибуху димних захеканих труб
Чайки знов галасують навкруг.
Це і є та буденна, та все ж чарівна колискова,
Яку ранок співає для сонних і стомлених міст.
Хай лунають пісні мовчазні без єдиного слова,
Хай сигналять машини, вмикаючи свій механізм.
І дріматимуть парки, алеї й дахи,
Розглядаючи в небі птахів.
Певно, все ж таки є неповторна якась таємниця
В тій блискучій смолі на задивлених в космос дахах,
Навіть в тому, як сонячно і незабутньо іскриться
Це скляне полотно хмарочосів, неначе у снах.
Так надходять казки молодої зорі
До ще сонної зранку Землі.