«ДИКТУЮ ВАМ ОСЕННИЕ СТИХИ»
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina , http://www.stihi.ru/2018/09/08/388
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
====================================== ДИКТУЮ ВАМ ОСЕННИЕ СТИХИ
====================================== Нина Плаксина
====================================== Сгорая, красотой заворожу
====================================== и переливом красок зачарую.
====================================== Пусть шёпотом я о любви скажу,
====================================== но, золотом осыпав, избалую.
====================================== Листва летит оранжевой строкой –
====================================== диктую вам осенние стихи я.
====================================== Секреты травы нашуршат сухие.
====================================== В старинной росписи моей – покой.
====================================== Храню для вас великий миг вдвоём:
====================================== «сегодня» он, «сейчас», затем – разлука.
====================================== Перед «пока» мы красотой споём.
====================================== Расцветить листопад – лучей наука.
====================================== До дна испить росистые деньки,
====================================== и нежить до последнего листочка,
====================================== счастливым быть, туманам вопреки,
====================================== а паутинкою поставить точку
====================================== перед зимой…
====================================== http://www.stihi.ru/2018/09/08/388
============================
Диктую вам осінній вірш останній
================================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Згораючи, я бачу вже межу,
Де запитаю: а навіщо все' це?
Хай про любов я пошепки кажу,
Але кричить моє питання в серці.
Спадає листя помаранчевим рядком –
Диктую вам осінній вірш останній,
Де крізь портьєри та прикриті ставні
Ще сонце пробивається ривком.
Я зберігаю кожну мить удвох,
Бо знаю, що попереду – розлука.
А може, зустріч.. де мене спитає Бог:
«Ну, як тобі?.. земна моя наука..»..
До дна я вип’ю сонячні деньки –
Не залишаючи ні краплі, без остатку.
Перетворюсь вербою близь ріки,
Де павутинкою поставлю крапку...
перед зимою…
Так… ще земною, побудь зі мною –
Перед зимою…
***
Николай Сысойлов,
09.09.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета
====================
С ударениями
============================
Дикту'ю вам осі'нній вірш оста'нній
================================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Згора'ючи, я ба'чу вже межу',
Де запита'ю: а наві'що все' це?
Хай про любо'в я по'шепки кажу',
Але' кричи'ть моє' пита'ння в се'рці.
Спада'є ли'стя помара'нчевим рядко'м –
Дикту'ю вам осі'нній вірш оста'нній,
Де крізь портьє'ри та прикри'ті ста'вні
Ще со'нце пробива'ється ривко'м.
Я зберіга'ю ко'жну мить удво'х,
Бо зна'ю, що попе'реду – розлу'ка.
А мо'же, зус'тріч.. де мене' спита'є Бог:
«Ну, як тобі'?.. земна' моя' нау'ка..»..
До дна я ви'п’ю со'нячні деньки' –
Не залиша'ючи ні кра'плі, без оста'тку.
Перетворю'сь вербо'ю близь ріки',
Де павути'нкою поста'влю кра'пку...
пе'ред зимо'ю…
Так… ще земно'ю, побу'дь зі мно'ю –
Пе'ред зимо'ю…
***
Николай Сысойлов,
09.09.2018
Коллаж мой – на основе фото из интернета