Мені снилось що я гарно розмовляю,
Ряд у ряд, буква з буквою заграє.
Співанково туди й сюди я щебечу,
Негайно й чітко з просоння закричу.
Тільки жаль бере й журба ранкова,
Не клеїться ніяка вже розмова!
Просто думки легенько пролітають,
А як на поверхні бути зовсім не знають.
Здається весь час - що десь проколовся,
Та правда у тім, що ні слова, ні звуки.
Вийти не можуть прямо у руки;
Всі собчуть навколо і собчу теж сам!
Та правда у тім, от хитра загадка така,
Що й словами цей стан не передати,
- Не знаю! Може мене потрібно злякати?
А може поспати ще трішки потрібно?
Проснусь, вже напевне, на все подивлюсь,
Розповім всі думки тоді скоро й повільно,
Проте, це не важливо, головне що красиво,
Не буде Ні переживань, ні сорому, ні плачу
Встану з постелі - загомочу!