Наснилося вiчна могила,
Там за селом усiх племен,
Все те що витримать не в силах,
Потерался серед писмен.
Мене привiз корабель-бурлака,
У притулок забутих душ,
Де мертвих стiн ось та ознака,
Занедбаних пiдвалiв глуш.
I снiжний шлях в руiни свiтла,
Де я не залишив слiдiв,
Як нiви виметенний мiтлой,
Закутий в сердце диких снiв.
Мене чекала гнiву сажень,
Заклання нiмий вiвтар,
I дзеркала без вiдображень,
I кровi спрагла злюща твар.
I мiсце що було не згодне,
Лишилось в сердцi на завжди,
Горить на днi моэi безоднi,
Зiрка холодноi вражди.