Вона сміється – мов краде
в життя миттєву хвильку щастя...
Неначе хтось колись знущався,
і в неї з пам'яті не йде,
що сміх – карають словом злим,
сміх зводить нанівець наруга.
Чиясь образа недолуга
пече вже стільки літ і зим.
Сміється, радісна моя...
Вдивляюсь у весняні очі.
Шаную сміх її жіночий.
Їй – смішно... А щасливий – я...