«Да, ты мой сон. Ты выдумка моя.
зачем же ты приходишь ежечасно,
глядишь в глаза и мучаешь меня,
как будто я над выдумкой не властна?»
(В.Тушнова, 1951)
------------------------------------------------------
Ти сон мій праведний, я ж… грішна.
Навіщо ходиш кожен час
дивитись в очі, мучиш нас
немов я мріями не втішна?
Забула всі твої слова,
твоє обличчя, риси, мову.
Забула все. Кохання… втому
та віру в те, що ще жива.
Та теплота, що неіменна
вона зігріла серед ночі.
Я знову… знову бачу очі
в яких кохання пестить мЕне.
(переклад
А.Демченко 2018)