Чекали ми, що восени
Прийде спокійна прохолода.
Невчасно в сумі ясени,-
Мордує спекою погода.
Земля жадає хоч ковток
Життєводарчої вологи.
Та злістю сповнений Жовток
Жадає тільки перемоги…
І так завжди! Комусь усе,
Комусь краплини, ані трохи.
Спокійно десь. А десь трясе.
Хтось вдома. Хтось серед дороги…
Надія все-таки жива,-
Що промайне лиха година.
У ліс по ласощі - жнива
Піде із кошиком людина..
Згадай же лагідним дощем,
Що не барилася ти, Осінь!..
І парасолями й плащем
Розквітне натовп, з Літом досі.
02.09.2018 р.
Світлина з Ін-ту.
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Печальны ясени не в срок:
Мы в сентябре прохлады ждали.
А вышло так: воды поток
Глядишь, спасеньем бы считали!..
Изжаждалась земля глотка
Дарящей жизнь обычной влаги.
Но злоба в сердце у Желтка,
У Солнца, к сентябрю-трудяге…
И так всегда! Кому-то всё,
Кому – и капли жаль, в итоге.
Спокойно тут. А т а м – трясёт…
Кто дома, кто, увы, – в дороге…
Надежда, слабая, жива,
Что минет пекло, сгаснет всё же.
И в лес за лакомством, едва
Вздохнёт легко, – уйдёт прохожий.
Так вспомни, Осень, что мы ждём
И зря ты задержалась где-то…
Цвети зонтами под дождём,
Толпа людская – хватит Лета!..
08.09.2018 г.