Я стомилась від тебе, від себе,
від чеканя кохання, розлук
і мені більш нічого не треба
я не в змозі стерпіти цих мук.
Кохання не озветься в наших душах,
що опалились холодом розлук.
Я тебе зрікаюсь навіки,
відпускаю у світ з своїх рук.
Не згадаю вже більш, не покличу,
Хай ніщо не тривоже тебе,
не спиню на тобі навіть погляд.
Я забуду, забуду тебе.
Знаю буде невимовно тяжко
будуть сльози бриніти в очах
і ім’я твоє, як молитву,
буду ще шепотіти не раз.
Та ніщо не спасе й не поверне минуле,
все мов сон відлетить в небуття,
знов на небі засяють зірниці
і відіб’ються щастям в очах.
Відболять і загояться рани,
прийде в серце кохання нове,
оживе воно, заспіває
та не буде вже в ньому тебе.