http://www.stihi.ru/2018/08/27/2470
Оригінал:
Чи Ти кохаєш, Боже мій ? -
Я все нових шукаю свідчень...
І, не впадаючи у відчай,
Пасу отари ніжних мрій...
А літо знову промина
У стиглих яблуках серпневих...
І ластівок нема вже в Небі...
А є - невловлена вина,
Що так невиразно пишу
Тобі листи із почуттями?
І де ж чітка, нарешті, тяма -
Чи слід потрібний залишу ?
Чи виконаю Заповіт
Про силу справжньої Любові,
Що Зло перемага в двобої ?
Збираю в кошика приміт :
Хіба провісники тавра -
Цей дощик, спека, днина гожа ?
Хіба то все - не ласка Божа,
І "Білий Камінець"* - мара ?..
Глянь ! Казку серпень витіва,
В питальних танучи словах !...
* Білий камінь - вручали виправданому на Страшному Суді…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Ты любишь, Боже? – в свете Встреч
Ищу я новых доказательств
И, не в плену у обстоятельств,
Пасу стада нежнейших мечт…
Поспеют яблоки сполна –
И лето промелькнёт, как небыль...
И ласточек не видно в Небе…
Неуловима лишь вина:
Так часто шлю Тебе привет,
Но всё не выразить признанья,
И где же чёткость осознанья,
Что всё-таки оставлю след?..
Исполню с честью Твой Завет
Любви той истинной во имя,
Что бьётся с кознями любыми
Зла? Всё ищу примет :
Что ль, провозвестники тавра –
И дождь, и зной, и день погожий?
И разве всё – не ласка Божья,
И «Белый камень» – лишь мираж?..
Зря ль сказку август затевал,
Всю в вопросительных словах?!..
*Белый камень - вручали оправданному на Страшном Суде
Аватар Автора оригинала