Хочеться осіннього кохання,
В осінь повернути весну знов,
Дарувати козаку до рання,
Нічкою освячену любов.
Чоловіка запрошу чужого,
Мій давно у вирій полетів,
А знайомий посланий від Бога,
Мати знову щастя захотів,
Щоб, ця нічка видалась грайлива,
А душа сміялась, молода,
Я була весела і щаслива
І було нічого не шкода,
Потім, я не буду шкодувати,
Коли ніч кохання промайне,
Буду хлопця палко цілувати,
Щоб він завжди памятав мене.
Кажуть, що усе минеться з часом,
Стрімко наближається зима,
Будемо сьогодні з милим разом,
Запросила в гості, я ж сама.
За кохання Бог людей не судить,
Що чужого парубка люблю,
А судити будуть грішні люди,
Та колючі погляди стерплю.