"Ви погляньте яка красота?"
В тім краю, де ми народились.
Нещодавно була тут весна,
Тепер літо тут заблудилось.
Ми як гості на рідній землі,
Приїзжаєм до рідної хати.
Нехай память напомнить усім,
Той куточок, де живе його мати.
Бо цей край нам не можна забуть,
Нам і память не дасть, тай не зможем.
Найпахнючіші тут липи цвітуть,
І наверно про це знає кожен.
"Ви погляньте яка красота?"
Це село, а похоже на город.
Грає барвами квітка проста,
Що на мальву безвинну похожа.
Мальовниче дуже гарне село,
Ти ніколи не будеш забутим.
Ти в душі оставляєш тепло,
З пряним запахом жовтої рути.
Якщо навіть колись заросте,
Та прожита самотня стежина.
Мимоволі нас память туди приведе
Де зростала щастлива родина!!!