Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
А на князівському престолі
Корчмар ґодований сидить!
Ґосподська, не Ґосподня воля
Над краєм Божим гомонить.
Підпанки вийшли на призволля,
А товариство сонним спить.
Що ж, спи повите сном солодким,
Допоки мати розпинають,
Допоки кров їй випивають.
Як встанеш - ґрянем гопака
На труні меньшого синка,
Бо старшого вже пси поїли...
Ми довго так царя журили,
Що не давав нам панувать...
Тепер пани - що пошукать!
Нас бив підпанок, ми - катуєм,
Нам шкуру драв - ми деремо
І з кров'ю праведою разом.
Немов і не були в кайданах,
А породилися у панах,
Немов не жерли гіркий хліб,
Немов катами народились!
Панам же - так як і хилились
Все хилимось!
Ти ж спи, як спиться.
Нехай же Січ тобі насниться,
Та очі гордого Сірка...
Корчмар твій сон оберіга,
Та доньку в шинку продає.
Ще й погуляє за твоє...