Десь за туманом прокинулось сонечко рано,
Вулички Львова дощами вимиті знов.
Стою під театром, милуючись фонтаном.
Місто дарує мені свою тиху любов.
Сизі тумани розходяться мирно, як птиці,
Марево ллється, вихлюпуючись тихо за край.
Знову у Львові з тобою ми поодинці.
Місто прекрасне, ти знову мене стрічай!
Вулички Львова огорнуть мене думками,
Тихо ступаю бруківкою на мостову.
Все, що вже було, залишилося між нами,
Думкою в завтра я лину, я нею живу.