Я знаю, я не ідеальна, – я вмію в дзеркала дивитись.
І я не створюю ілюзій – з дитячих літ, від літ шкільних.
Не буду я уже ніколи удачлива і знаменита.
Все менше довіряю мріям і покладаюся на сни.
Та не обтяжує мене жіночих рис неідеальність.
Життя підказує, що риси, краса і врода – ще не все.
Доволі бачила прекрасних очей нещасную реальність.
І знаю, як потворить злоба жіночі душу і лице.
Так, я не ідеальна, знаю. Та є жіноча тамниця,
яку повинен осягнути і зрозуміти чоловік.
Чоловікам приносять щастя жіночі душі, а не лиця.
І той, хто визнає цю тайну, щасливим буде весь свій вік...