Серед буденних справ і серед снів гірких
знайшов у собі сили, щоб відчути подив –
від хмар на небесах, від добрих слів земних...
Я зважився на вірш – у чомусь це і подвиг...
Наважився – пишу, підшукую слова,
щоб зрозумілі всім, звичайні, неелітні,
щоб, той, хто прочитав, вірш віршем називав.
щоб відчував хороше, а не сум і злидні.
І щоб ніхто не думав, що мені в той час,
коли вродився вірш, було на серці гірко...
Хай буде вірш простим і тихим, без прикрас,
та подарує всім любов, надію, віру...