Хотілось би бути твоєю...
Та я сама не своя.
Та й досі не розумію,
Чи мертва, чи то я жива..
Дивитись на захід ,на сонце,
Шукаючи в ньому твій погляд..
Скажіть мені,ну, що він хоче?
Що тягне мене за собою..
На нього дивитись не легко,
Обличчя почервоніле..
І я відчуваю, як сильно
У грудях щось закаменіло.
А руки тремтять , наче взимку,
І хай на подвір'ї плюс тридцять,
Не буду я плакати гірко,
Де пусто не буде боліти.
Не буду я в слід за тобою
Босоніж в гаряче вугілля.
Не коштуєш ти ,ані центу.
Не коштуєш ти,ані гривні.
Та й гордість мені не дозволить ,
Себе за минуле корити.
Та навіть зіграє не гордість,
А що почуття погоріли.
Не сип мені рештки надії,
З надією щось відновити .
Цей попіл нехай летить гаєм,
Здіймається вище в повітрі.
А я твої очі забуду
В багаття не сипати дрова!
І вдасться мені дуже легко,
Почати з іншим розмову.
А ти якщо й повз мене пройдеш,
Я лише тобі усміхнуся.
Та краще буду сама.
Я більше так не помилюся.