Ти вкотре крадеш нитку сновидіння спритно,
Немов грабіжник, серцем володієш знов.
Тримаєш міцно в казці, надто колоритній,
Мов я – Ясон, мандрую вічно за руном.
Фантазій звабних, десь отам на видноколі,
Вже зміряв на Арго ночей мільйон морів.
Зникали гори, як завжди, кудись поволі,
Та берег твій, де Сонця схід, не майорів.
Носили хвилі човен навпростець щоразу,
Вітри втікали буйні, доженеш – навряд…
Я все шукав дорогу хмарну до Парнасу,
І майже зміг дістатись до країв Плеяд.
Ти вкотре крадеш сновидіння дуже вправно,
Не дам ладу, де ява, де видіння вир.
Вже й пізно спати, встати ще занадто рано,
Я десь під небом марю в гамі синяви…
22:37, 21.08.2018 рік.
Зображення: http://www.lifetime.by