Життя проходить, вже біліють скроні,
Припорошила часу заметіль,
Все прожите лежить, мов на долоні
І легкий смуток наступає мимовіль.
Не віриться ніяк, що ми вже постаріли,
Що наші мрії не здіснились і ві сні,
Зате онуки виросли щасливі
І час новий наповнив наші дні.
Любіть життя - воно завжди прекрасне,
Непередбачине, гірке, але життя,
Всі грози промайнуть і вийде сонце ясне
І в правнуків народиться дитя.
Написано совместно с Козловской С.И.