ЖМЕНЬКА
Жменька
Землі
Мені потрібна
Дуже
З мого дому.
Відмовити
Мабудь
Не можу
Я геному.
На чужині
Та жменька
Матір'ю моею
Стала б.
Та душу мені
Трішки
Зігрівала б.
Я розумом десь
Розумію,
Що без
Землі
Цієї
Шаленію.
Бо оживити
Маму жменькою
Землі
Мені дано не вміти.
Вона Мені
Лише
Душею
Буде
На чужбині
Гріти.
Я цему
Клаптику
Буду давати
Звіти.
Цей клаптик
Батьківщини
Наче буде
Матінко
Моя.
Рідна
Земля.
Я пригорну
Її до серця.
Та розповім
Як у житті
Мені обох
Не вистачає.
Той хто
Не спробував
Такого,
Як болить
Не знає.
Приїхати
Я до обох
Не можу...
Мабуть,
Що сни
Побачитись
Із ними тільки
Й
Допоможуть.
На пагорбі
Колись, що
Буде наді мною,
Прошу
Землі ту
Жменьку
Висипати,
Щоб була
Зі мною.
ВКВ