Почитай мені ті вірші – ті, які я ще не чула,
щось щемливе про кохання, ти умієш, прочитай,
я уже напам'ять знаю вірші всі твої останні,
переповнена рядками і тобою – через край.
Я люблю твій голос мужній, що шепоче вірш тремтливий.
Прочитай неспішно, тихо, я схилюся на плече.
Особливо я обожнюю твій голос чути в зливу,
він – як добрий парасоль, то захищай іще, іще...
Як ніхто, ти поєднаєш голос, вірші і вимову –
і мене у мить читання зробить кращою твій твір...
Кожен подих твого вірша буду слухати з любов'ю
і заплющу в щасті очі – ти читай, не сплю, повір...