Так гидко...
Він гине, а той, хто би мав
про правду уголос сказати,
давно свою душу за безцінь продав,
щоб совість сховати за грати...
Так гидко...
Себе ж бо назвав захисник,
та мав би і душу закласти,
щоб паросток волі в неволі не зник!..
Щоб серцю не дати пропасти...
Так гидко...
Убити поета за біль!
За слово на захист від мряки...
Оте «медведчук» - кадебешного цвіль...
Посрібрена тінь переляку...
Так гидко...
Часи комуняцькі пішли,
а гниди ще й досі при владі,
плекають надію, що мітки зійшли
холодного зрадництва в стаді.
Так гидко...
Та все повертає назад,
хоч де б не вхопила спокуса...
І згине безслідно вітьок-адвокат,
що здав кадебешникам Стуса.