(перевод с украинского)
Не жаль мне, что тебя опять желаю,
Дороги только наши разошлись.
Нет, не сойдутся, сколько ни молись!
Не быть нам вместе, друг мой, точно знаю.
Моя любовь тебя только погубит:
Ты будто дуб высокий и стальной,
Я же как плющ ползучий и хмельной, –
Плюща объятья губят силу дуба.
Но без приюта плющ зелёный вянет,
Я не завяну, я в стенах не сгину,
Одену я убогие руины,
Зелёный плющ им украшеньем станет.
В страну печали ветер постучится
И принесёт мне из дубравы эхо
От дуба милого речей, тоски иль смеха, –
Вновь сны любимых лет мне будут сниться.
Вiдповiдь
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.