Світлані і Тетяні
Поцілуй їй на прощання руки.
Доні... Руки... Хай у світ летить...
Хай далеко, де живе розлука,
пригадає цю – прощання – мить.
Просто поцілуй їй руки. Просто.
І ні слова більше не скажи,
бо заплачеш. Хай сльоза не зросить
щирість материнської душі.
Материнські душі – щирі душі –
вічності неписаний роман...
Поцілуй... Їй буде небайдуже –
доні, що летить за океан...