Моя мила, моя Люба,
Люба була двічі,
по імені була Люба
та без протиріччя.
Ти завжди мене любила
і я теж тебе любив,
тільки ти того не знала,
що лише для тебе жив.
Завжди ранок зустрічали,
та ранкове сонце,
лише гени вже ступали
до нас у віконце.
Час пройшов, та тільки гени
не міняються в людини,
та чекають невід"ємні
лихої години.
Я б не хотів, з такої ноти,
свої думки для вас писати,
та тільки хочу завершити,
все те, що розпочате.