Ми живемо та й дивимось в небо,
Де зірки, і той місяць вітають.
Їм іншого нічого не треба,
Бо планету земну облітають.
Та з турботою світло проллється,
Від всіх проблисків проміння сонця
І весь всесвіт по ранку проснеться,
Заглянувши в маленьке віконце.
Ніжно буде тебе обіймати,
Шепотіти щось дуже чудове
Легко вітром волосся чіпати,
Усміхнеться і сонце медове.
Соловейко в саду защебече,
Промовляє до тебе промову
Метелик тобі сяде на плечі,
Тримаючи з тобою розмову.
На світанку країну зустрінеш,
Народився, виріс, та житимеш.
У вирій за зграйкою полинеш,
Де мрії свої всі "здійснитимеш".