***
У зимних стінах спорожнілих мешкань,
Де кава пахла і дивились в світ
Спітнілі вікна… Але хто тут мешкав?
Хай кожен знайде у собі одвіт…
Щось надто рідне, але вже далеке,
Таке, – притулиш, а його й нема,
Отак на лощеного денці глека
Лише від голосу лунка луна …
Світанку вкотре сірий дотик тихо
Вікна дотулиться, сполоха мить
Обійм втамованих… Безсоння… Дихай
На повні груди… Вічний світ мовчить…
Лишилась тільки ще одна з ілюзій,
Гостинець битий навпростець вітрів,
Палкий цілунок – подарунок Музи,
Що стався якось у котрімсь з життів.
***
(худ. В.Кир'янов "Пілігрим" 2013 р.)