Ані слова не чути – лише інтонації барви
повідають, що богослужіння у храмі іде.
І виспівує отче божественне слово просте.
І народжує хор одностайно високі октави.
Зі старенькою поруч спішать дві маленькі онучки:
тут до храму – два кроки, і люди все йдуть та ідуть.
І до віри у кожного – свій уособлений путь.
І тримають бабусю дівчаток світлесенькі ручки.
Пробиває стежину і промінь над храмом крізь хмари.
Розганяють небесну негоду дбайливі птахи.
Хор здійнявся із отче у співі в найвищі верхи...
І зникають з душі непотрібного смутку примари...