Розмови не мають статі... Розмови – останні друзі,
яким довіряєш навіть про першу любов слова.
Розмови – можливість легко поринути в світ ілюзій.
І навіть стара розмова, за сенсом, – завжди нова.
І мучить до ранку, часом, забутих розмов неспокій.
І хочеш відвертість горя пролити у ніч розмов.
А слухають, співчувають лиш тихі зірки високі.
І знають, що монологи – чернетки розмов немов.
Розмови не мають статі, допоки не мають статі
ті теми, що обирали, ті теми, що оберем.
Доволі торкнутись ліктя... Чи пальців... І враз обрати
для мріяної розмови найкращу із людських тем...