Оригинал:
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко
* * * * * * *
И мой очередной вариант перевода:
То правда, крылатым не надо и тверди,
Земли коль не будет - объятьями - небо.
Не будет полей, будет сладкая воля,
Нет пары, и в тучах им будет раздольно,
И в том, полагаю, вся правда их птичья.
А как человек? В человечьем обличье?
Живет приземлённо и сам не летает.
Но крылья имеет, того сам не зная.
Они, те крыла, не из пуха и перьев,
достоинства их - добродетель, доверье,
кому-то дарёны за верность в любви.
кому-то - за веру, к победе - стремленье.
Кому-то - за искренность, честность в работе,
кому-то - за щедрость отдачи в заботе,
кому-то - из песни сложились, надежды,
кому из поэзии, мыслей безбрежных.
И, вроде бы, сам человек не летает ...
Но крылья имеет, того сам не знает.
01.08.2018г.
/коллаж мой/