Так дивно...ти - поряд...
Ти зовсім ще юна...
Ти досі не віриш у зло на Землі...
Твій подих, мов теплого моря лагуна,
де мріють сховатися в шторм кораблі...
Твій погляд - то квітня прещедрого дотик!..
Чи міг би я в ньому не втратити страх
заходити легко в нові повороти,
де янголи сплять на безкрилих вітрах?..
Твої сподівання на душі вразливі
вплітаються в тексту священного суть,
вкриваючи вірою знаки мінливі,
що часто в неістину вказують путь...
Ти - небо, в якому лиш Господа рухи
помітні земним серед тьмяних зірок,
де щастя кують безтілеснії духи
для тих, хто готовий ступити хоч крок
до теплих долоней твоїх...
Коханятко!
Ти - вічність...невпинна, весела й проста,
в чий світ напросилися два кошенятка,
щоб радість тобі намурчати в листах...