(25 лет как не стало моего папочки... и 17 лет, как уж нет бабулечки... Вам, мои родные, посвящаю...)
Батько... Миленький мій батько...
Найкращий тато ти на світі...
З тобою гори і луки
Я полюбив на цій планеті...
З тобою на гітарі грав,
Ходили в ліс ми за грибами,
В саду з тобою я гуляв
Під зірками над головами.
Сумую за тобою я,
Тебе мені не вистачає...
Скажи, куди же ти пропав?
Не снишся темними ночами...
До мене ти приходь у сні,
Хочу з тобою погуляти...
Прошу... Мене ти обійми...
Я без тебе не можу спати...
Багато б я за те віддав,
Щоб міг торкнутися до тебе,
Волосся щоб мені тріпав
І притискав мене до себе...
Прошу, ти мені посміхнись
І підкажи, як мені жити,
Душа щоб линула увись,
Щоб міг навколо всіх любити.
Ти не кидай мене, прошу...
Не залишай підступним птахам...
Скажи осінньому дощу,
Щоб тільки він мені поплакав...
Ти мене на руки візьми
Перенеси мене за річку,
Там, де бабусині млинці,
І баба Маня топить пічку...
Де запах смачних пиріжків,
І коржів під назвою "з таком",
Дитинство де і ми такі
Всі безтурботні і занадто.
Де хліб гарячий і кефір
Ми всі охоче поїдали,
Горох солодше, ніж зефір,
Вода як мед, що ми тягали.
Перенеси мене туди,
Бабусі руки де миленькі,
Де всі ми щасливі були,
І бігали такі гарненькі.
Де плавали в каналі ми,
І засмагали у калюжах...
Візьми мене туди, візьми...
Ну хоч на мить... я прошу дуже...
Хочу припасти дуже так
До рідних, ласкавим долонь я
І в очі немов бірюза
Бажаю поринути знову.
Прожилки в скронях сивини,
До іншої хочеться торкнуться...
Прошу, візьми мене туди,
Де локони бабусі в'ються.
Коли не можеш віднести,
Побудь зі мною просто, з краю...
Прошу... Прийди в мої ти сни...
Мені тебе не вистачає...
31 липня 2018 рік