така тривала спека, увесь тиждень...
і раптом ,
зранку, задощіло за вікном...
о ,як же я люблю таку погоду-
тихенький дощик ,крапа за вікном...
він навіває щирі думки с ходу...
душа тремтить ,тремтить,тремпить...
всі ці думки про гарне,добре, складне..
про те життя-яке дарують нам-
дерева,квіти,зорі,небосводи,
ліси дрімучі ,пташині співи по гаям...
люблю я дощик,теплий ,літній ,тихий...
я з ним зливаюсь, подумки завжди...
він ніби ,обрамляє мою душу-
в яскраві й ніжні кольори...