Сьогодні вранці вірш – це проза: простої кави келих добрий,
розкрите ранішньому вітру на схід улюблене вікно,
усміхнене мовчання замість багатослів'я, небо – в обмін
на землю і тернисту стежку, з якою зрощені давно,
не буде слова про кохання, про пристрасть, про дівочі очі,
не буде слова про обійми, про ніжність слова не скажу...
Я просто ранок – ранок просто – без віршів пережити хочу
і перетнути дня нового душею створену межу.
Немає більшої свободи, ніж ранку вільного спокуса...
Спокуса вибору і часу, свобода тиші і думок.
А вірш, як завжди – неслухняний, прийде, він свого не упустить,
він навіть прозу ранку втілить у несподіваний рядок...