Повір мені, мила, ти варта, повір мені, варта
безсонних ночей і безсонного мого життя,
ти варта скупої сльози і сміливого жарту,
ти варта всього, що і є – чоловіче буття.
Так добре нарешті, що ти вже зі мною назовсім
і стало правдивим все те, чим намарились сни...
Тобі і мені залишилось любити цю осінь,
котрої бракує нам так, як бракує весни...