Лiна Костенко
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
*************************************************
Спасибо, солнце вечера , за день!
Спасибо, солнце, за твою истому.
За тех лесов сияющий Эдем,
за василёк у поля золотого.
Спасибо, за зенит твой, и рассвет,
и за мои сожжённые зениты.
За то, что завтра хочет зеленеть
и что вчера, исчезнув, не забыто.
За небо в небе и за детский смех,
За то, что я могу, что не нарушу.
Спасибо, солнце вечера, за всех,
ничем не осквернивших свою душу.
За то, что завтра жаждет перемен,
что где-то в мире крови нет пролитой.
Спасибо, солнце вечера, за день,
за эту жажду слова, как молитвы.