Василине Иваниной - с благодарностью
http://www.stihi.ru/2018/07/28/4666
«Мiж iншим»
ДМИТРО КРЕМІНЬ
-------------------------------------
Літо файне мчить і мчить на конях ,
а на небі гасить хтось свічу.
Я стою край поля, скіфський сонях,
і Карпати бачу ув очу.
Літо, літо,як життя - минає .
Пізнє, запізніле каяття.
Гасне сонце. Соняха ламає
той, кому й не снилося життя.
Ти ж, дитятко мамине і школи,
витираєш опізнілий цвіт.
Василинко, любонько,
ніколи
сонях не цвістиме з давніх літ.
Кожна квітка, пелюсток, рослина
встане із весняної землі.
Але то вже інша Василина
і веселка,
й квіти
у землі...
**************************************
Красно лето мчит на тройке словно...
Кто Свечу На Небе Гасит - где?
Я - стою на поле, скиф-подсолнух,
и Карпаты смотрят в очи мне.
Лето, лето, ты, как жизнь, усохло.
Поздно каяться , и кто простит?
Гаснет солнце. Сломится подсолнух
теми, кто ещё не начал жить.
Ты же, мамино дитя, отрада,
протираешь запоздалый цвет.
Василинка, любушка,
не надо,
не цветёт подсолнух давних лет.
Каждый цветик, лепесток, куртина
оживёт с капелями весны.
Лишь другими будут - Василина,
радуга
и цветики
Земли...